Бобове зернятко
На одному великому подвірʼї жили собі Півник та Курочка. Курочка несла яєчка, а Півник зернятка збирав і її годував.
Якось Півник порсався в землі та й знайшов великий біб. Зрадів він дуже, та й хвалиться до Курочки:
⁃ Ко-ко-ко, Курочко, ко-ко-ко, йди зʼїж бобове зернятко!
⁃ Ко-ко-ко, Півнику, — відповідає Курочка, — їж сам!
Дзьобнув Півник того боба та й подавився. Кличе Курочку:
— Сходи, Курочко, до річки, принеси водички напитись.
Прибігла Курочка до річки та просить:
— Річко, річко, дай мені водички! Півник у землі порпався, зʼїв бобове зернятко та й подавився!
Річка їй відповідає:
— Добре, Курочко, дам тобі водички. Тільки сходи спершу до липки, попроси листок в неї, тоді й дам.
Побігла Курочка до липки та й просить:
— Липко, липко, дай мені свій листочок! Віднесу його річці, а вона дасть мені води для Півника напитись. Півник у землі порпався та й бобовим зернятком подавився!
Липка їй відповідає:
— Добре, Курочко, дам тобі листок. Тільки сходи спершу до дівчини, попроси у неї нитку, мені віти підвʼязати.
Побігла Курочка швиденько до дівчини. Бачить, сидить та на лавці, куделю пряде. Просить Курочка дівчину:
— Дівчино, дай мені, будь ласка, свою нитку! Я віднесу її липці, липка дасть листок, віднесу його річці, річка дасть води Півнику напитись. Півник у землі порпався та. Й бобовим зернятком подавився!
Дівчинка відповідає на те:
— Добре, Курочко, дам тобі нитку! Шкода мені Півника. Тільки от бачиш, люба Курочко, не можу я свою роботу закінчити, щоб тобі допомогти. Прошу тебе, сходи до гребінників та попроси для мене нову гребінку, куделю чесати. Я тоді нитку спряду, і тобі дам.
Прибігла Курочка до майстрів-гребінників та й просить:
— Гребінники, дайте мені нову гребінку! Я віднесу її дівчині, дівчина дасть мені нитку, віднесу нитку липці, липка дасть мені листочок, віднесу його річці, річка дасть води Півнику напитись. Бо Півник у землі порпався та й бобовим зернятком подавився!
Гребінники їй на те:
— Добре, Курочко, дамо тобі нову гребінку. Тільки спершу сходи до калачників, попроси гарячих смачних калачів. Калачів поїмо і тоді дамо тобі гребінку для дівчини.
Побігла курочка до калачників:
— Калачники, калачники, дайте мені гарячих смачних калачів! Я віднесу їх гребінникам, гребінники дадуть гребінку, віднесу її дівчинці, дівчинка дасть мені нитку, віднесу її липці, липка дасть листок, віднесу його річці, річка дасть води Півнику напитись. Бо мій Півник у землі порпався і бобовим зернятком подавився!
Калачники й відповідають Курочці:
— Сходи до дроворубів, нехай дадуть нам дров, щоб піч розтопити. Тоді дамо тобі гарячих смачних калачів.
Побігла Курочка до дроворубів.
— Дроворуби, дайте дров! Віднесу їх калачникам, вони дадуть калачів, віднесу їх гребінникам, гребінники дадуть гребінку, я віднесу її дівчині, дівчина дасть мені нитку, віднесу іїї липці, липка дасть листок, віднесу його річці, річка дасть води Півнику напитись. Бо Півник у землі порпався і бобовим зернятком подавився.
Пожаліли дроворуби Курочку, дали їй дров. Віднесла Курочка ті дрова калачникам. Дали калачники їй смачних гарячих калачів. Віднесла вона ті калачі гребінникам. Гребінники калачів наїлися і дали Курочці для дівчини нову гребінку. Віднесла Курочка нову гребінку дівчинці, та допряла куделю й дала їй нитку. Віднесла Курочка ту нитку липці, липка дала листок. Віднесла той листок Курочка річці, дала річка води. Принесла Курочка воду Півнику, той водички напився — і проскочило одразу зернятко у горлечко!
Зраділа Курочка, що її Півника врятовано, і розповіла йому про свої пригоди.
А Півник вислухав уважно Курочку, злетів на тин та заспівав на весь голос:
— Кукуріку! Курочка — моя рятівниця!
Добре так заспівав, навіть на іншому краю села було чути.