— Куд-куда! — радісно закудкудакала курка.
Яйце ледве встигло зваритися, як вже прийшли з поля заєць і тигр. Вони дуже стомилися і були голодні, і обід їм дуже засмакував. Заєць раніше ніколи не пробував яєць, а завтра була його черга варити їсти. І він став розпитувати курку, як вона готувала таку страву.
Наступного дня вони всі знов встали рано, щоб іти на поле. Тигр і наказує зайцеві:
⁃ Звари сьогодні такий самий смачний обід, як учора курка зварила.
⁃ О, це дуже легко! — відповів заєць.
Тигр і курка пішли в поле косити траву, а заєць став все робити так, як йому казала курка.
Та тільки-но він примостився над казаном, як повернувся тигр — втомлений і страшенно голодний. Побачив тигр, куди ото моститься заєць,— а тигр знав, що зайці не несуться, — і дуже розсердився. Схопив зайця та й давай його бити!
А потім так ударив зайцем об землю, що в бідолахи аж губа тріснула.
Дуже образився на тигра заєць: адже він хотів як краще, звідки йому було знати що зайці не несуться.
І вирішив він помститися тигрові.
Через кілька днів скошена трава висохла, заєць і тигр позбирали її в копиці.
Лишалося тільки перенести те сіно додому. Але ні заєць, ні тигр не знали, як його треба переносити.
От заєць і каже:
— З усіх нас трьох ти, тигре, найдужчий. Лягай на землю, я покладу все наше сіно тобі на спину, міцно привʼяжу, і ти за раз перенесеш його до хати.
Тигр слухняно ліг. Поклавши йому на спину сіно, заєць міцно обвʼязав тигра ліаною. Потім узяв камінь, викресав вогонь, підпалив сіно в тигра на спині, а сам утік.
Сіно було сухе й швидко зайнялося. Тигр нічого й не підозрював, аж поки вогонь не почав пекти йому тіло. Тигр злякався, заревів, став качатися спиною по землі, одначе вогню не загасив. Тоді він від страху помчав що було духу, та вогонь від того ще дужче розгорявся, мовби його навмисне хто роздмухував.
Побіг тигр шукати зайця — а того й дух простив.
Відтоді минуло дуже багато часу, а в зайців досі порвана верхня губа, а в тигрів - посмалена смугами шікіра.