Казки народів світу

Зібрався один король на полювання. Та відбився він від всіх і забрів так далеко в ліс, що заблукав. Там його й застала ніч. Ходив він тим лісом, ходив, аж раптом побачив світло. То світилось з вівчарської колиби. Король пішов туди, аж раптом напали на нього собаки. Вийшов з колиби вівчарський ватаг, і відігнав їх. Тоді король його запитує: 

- Скажіть мені, будь ласка, чи не могли би ви пустити мене до вас переночувати? Відбився я від своїх людей і заблукав у лісі, ходжу-ходжу, і ніяк назад не вийду.

- Гаразд.

Зробив ватаг вечерю для своїх вівчарів. Покликали вони й короля до себе. Дали йому дерев’яну ложку, а він такий голодний був, що й не треба було його довго просити. У мисці дали йому галушки з сиром. От король давай вибирати сир із середини миски. А ватаг дав королю ложкою по руці, та й каже:

- Чого ж ти з краю не їси, як усі?

Король нічого не сказав, тільки те добре запам’ятав.

Встали наступного дня вони рано-вранці. Вівчарі як завжди пішли подоїли овець і повернулися до колиби. Кожен набрав собі по черпаку овечого молока і випив. Дали вони й королю. Той випив, а тоді просить ватага щоб вивів його з лісу.

Коли вийшли з лісу, король йому й каже:

- Дякую тобі за вечерю і сніданок. А завтра ти приходь до мене на королівський обід. Але гляди, якщо не прийдеш, то буде тобі лихо.

Що ж мав робити ватаг? Мусив слухатись наказу. Наступного дня вдівся він, підперезався поясом, взяв сокиру в руки і пішов до королівського палацу.

Приходить він, його в палаці всі вітають, адже ж чекали. Іде до короля, і король його особисто вітає. Обід вже готовий, король велить всім до столу сідати, і ватагові теж. А той соромиться, як же йому між такими панами їсти? Тоді король каже вівчарю, щоб той не соромився. Адже король не соромився з його вівчарями їсти, і в одній колибі спати. То нехай і вівчар не соромиться за королівським столом сидіти. Ватаг осмілів і сів за королівський стіл. Всі їли, і він їв. От принесли на стіл печеню. А один міністр почав вибирати з середини кращий шматок. А ватаг собі добре знав, схопив ложку і як дасть міністру по руці! Та й каже:

- Чого ж ти з краю не їси?

А той міністр дуже вже розгнівався, як то якийсь ватаг посмів його по руках бити.

А король каже:

- Не нарікайте на нього! Правда на його боці. Нема чого вишукувати краще, нехай всі їдять що перед ними стоїть. Ватаг і мене самого так навчив.

Отак король ватага похвалив, а ще й обдарував, так що тому вже ніколи не треба було вівчарювати.