Три поради
В одному селі жив колись неодружений парубок. Був він вродливий та дужий, а ще й розумний. І полюбила його газдівська донька. Багато до неї сватались, всі багаті, але вона ні за кого йти не хотіла. Лише за бідного парубка. Що тільки її родичі не робили і не казали щоб її відмовити. Адже він - бідняк, а вона ж - багачка. Як же їй з таким жити?
Але дівчина не слухала ні батька, ні матері. Та й бідний хлопець надіятись не смів що піде за нього багата, вродлива і порядна дівчина. Каже їй:
⁃ Ти багата, а я бідний. Будеш мені все життя докоряти, що я на твому хлібі живу.
⁃ Не буду! Будемо дуже щасливі коли одружимось. Нічим мені тобі дорікати.
Хлопець погодився. Батько дівчини вділив їм багато землі. Вони побудували собі велику світлицю, хлів. Жили собі щасливо. Хлопець був хороший майстер, мав солідний заробіток. А за рік і дитинка з‘явилась.
Та яке би щасливе життя не було, як не пестились і не любились, та дійшло і до сварки. Якось жінка сказала:
⁃ От ти газдуєш гарно, та в моєму маєтку. А до мене то нічого й не мав за душою.
Чоловік від злості аж побілів:
⁃ А чи не казав я тобі, що пройде трохи часу і ти згадаєш про мою бідність? Піду я по світу. Зможу прожити без тебе і твого маєтку.
Зібрався і пішов геть. І ніхто не знав де він, куди прямує. А він пішов далеко- далеко, щоб про нього не чули навіть, щоб його не знали, ні де він живе, ні як живе. І щоб знайти ніхто не міг.
В одному селі він найнявся за слугу. Коли наймався то старий дід спитав його:
⁃ За яку платню будеш мені служити?
⁃ Платні мені ніякої не треба. Дайте їсти, одяг, та й все.
Служив чоловік дідові чесно, і старі полюбили його як рідного сина.
Пройшли роки. Слуга постарів. Не раз хотів викинути з голови старий дім, але серце пам‘ятало і жінку і сина. Від жалю рятувала тільки праця. Одного дня подякував за прихисток та тепло старим і зібрався додому.
«Було вже як було. Може вона пожаліла за свої слова, а може я надто гарячий був» - думав собі так коли збирався в дорогу.
Господар наказав своїй жінці спекти пшеничного хліба, так щоб з твердою скоринкою. Взяв старий чоловік одну хлібину, надрізав скоринку, вибрав зсередини м‘якуш, насипав замість нього золота, і поклав в торбу. А слузі сказав:
⁃ Ти мені весь час служив чесно, платні не просив. То я дам тобі за це дві хлібини і три поради. Одну хлібину виймеш з торби вдома, а другу дорогою з‘їси. А поради мої такі. Як будеш по дорозі бачити сварку, то не втручайся. Як будеш бачити що б‘ються - обійди. А якщо розсердишся і надумаєш щось зробити - відклади до завтра.
Чоловік подякував старому за хліб та поради, вклонився низенько, та й вирушив у дорогу. Йде через село, а там всі жінки та чоловіки страшно сваряться. Чоловік згадав пораду старого і чимскоріш пішов геть з того села. Йде далі через велике місто, аж тут б‘ються! Але чоловік знову згадав пораду старого господаря, і подався геть одразу.
Отак чоловік шасливо повернувся до свого рідного села. Вже й стемніло коли дійшов до свого колишнього двору. Дивиться - в хижі світиться. Підійшов до вікна. Бачить: його жінка цілує в обличчя якогось парубка. Тоді вони сідають до столу. Вона ще не постаріла. А парубок - статний, кров з молоком.
⁃ «Мене з дому спровадила, щоб з молодими любов крутити. Піду до корчми! Нап‘юсь, візьму сокиру, і обом повідрубую голови!» - подумав чоловік, і заховав торбу у дровітню.
Вийшов на вулицю вже, аж згадав третю пораду старого.
⁃ «Слухав його добрих порад раніше, то послухаю і зараз», - подумав, викинув з серця лячну, а з голови злу думку і пішов назад до хати, щоб про все дізнатись.
Тільки став на порозі, жінка його одразу впізнала, чимдуху підхопилась, впала на шию і почала його цілувати.
⁃ Синку, синочку! Йди но сюди! Це ж твій батько. Він нас полишив коли тобі був лише рік.
Хлопець піднявся з-за столу, обійняв та поцілував батька.
За вечерею сиділи втрьох.
⁃ Чому ж ти мене залишив? Де ти був?
⁃ Ти сказала мені, що я бідняк. Я з горя пішов по світу. Та нічого не заробив, окрім трьох добрих порад та двох хлібин.
Тут чоловік згадав про торбу і пішов надвір. Приніс її з дровітні, де залишив її коли хотів іти до корчми.
⁃ Спробуйте мою паляницю!
Взяв паляницю, і як тільки почав її різати ножем, то посипалось золото...
Може чоловік, жінка та їхній син і досі живуть на білому світі.