Сірко
В одного чоловіка був пес Сірко - вже дуже старий. Подивився він якось, що користі від нього вже в хазяйстві не буде, та й прогнав пса геть. Сірко нипав - нипав по полю, аж прийшов до нього вовк та й питає:
⁃ Що ти тут забув? Чого нипаєш?
⁃ Прогнав мене, брате, мій хазяїн, то я й броджу тут. - на те йому відповідає Сірко.
⁃ А хочеш зробимо так, щоб хазяїн знов тебе до себе взяв? - питає вовк.
⁃ Зроби, голубчику. А я тобі чимісь віддячу вже.
⁃ То дивись. Коли вийде твій хазяїн з жінкою жати і вона дитину положить під копою, то ти будеш близько ходити по тому полю, щоб я знав де дитина. Тоді я візьму дитину, а ти будеш в мене її відбирати. Я ніби злякаюсь тебе та й пущу її.
Настали жнива, і чоловік той з жінкою пішли в поле жати. Жінка поклала їхню маленьку дитину під копою, а сама жне біля чоловіка. Коли це житом біжить вовк, вхопив дитину та й поніс по полю. Сірко кинувся за вовком, доганяє його.
⁃ Давай, Сірко! - кричить чоловік.
Сірко якось догнав вовка, забрав в нього дитину, приніс до чоловіка і віддав йому. Тоді чоловік дістав з торби хліб з салом та й каже:
⁃ На, Сірко, їж. За те, що не дав вовку з‘їсти нашу дитину.
Ввечері чоловік з дружиною йдуть з поля, та й беруть з собою додому Сірка. Прийшли додому, а чоловік каже:
⁃ Жінко, нумо навари гречаних галушок, і з салом їх затовчи.
Тільки галушки зварились, чоловік садить Сірка за стіл, сам біля нього сідає і каже:
⁃ Насипай, жінко, галушки, та й будем вечеряти.
Жінка й насипала. Він Сіркові відсипав в полумисок, та й так вже йому годить, щоб і не попікся гарячим, і щоб голодний не був.
А Сірко собі думає:
⁃ Треба мені віддячити вовку, що так мені добро зробив.
От той чоловік віддавав доньку заміж. Сірко пішов в поле, знайшов вовка, та й каже йому:
⁃ Прийди в неділю ввечері до подвір'я мого хазяїна, я тебе заведу до хати і віддячу за твоє добро.
Вовк ледь дочекався неділі, прийшов куди Сірко йому наказав. А в той день в чоловіковій хаті весілля було. Сірко вийшов по вовка, завів того в хату і посадив під столом. Тоді став на столі набирати м‘яса і носити під стіл. Люди побачили і хотіли того пса побити. А чоловік їм каже:
⁃ Не бийте пса. Він мені добро зробив, і я буду йому добро робити, до кінця його віку.
А Сірко на столі найркаще бере, і все вовку несе. Нагодував того так, що вовк каже:
⁃ Не витерплю тут сидіти. Буду співати.
Сірко йому каже:
⁃ Не співай, бо буде тобі лихо.
А вовк його і не послухав. І як завиє під столом...
Тоді деякі люди кинулись навтьоки. А інші хотіли вовка бити. А Сірко ліг на вовка, ніби хоче його задушити. І хазяїн їм каже:
⁃ Не бийте вовка, бо заб‘єте мого Сірка. Він і сам з ним справиться.
Тоді Сірко вивів вовка до поля і каже:
⁃ Ти мені зробив добро, і я тобі.
Та й попрощались.