Казки народів світу

Батько лежить при смерті. Син в сльозах приходить до нього і каже:

⁃ Отче мій любий, що ж я робитиму як ви помрете?

⁃ Не реви, сину. Не реви! Що будуть люди робити, те і ти роби. Завжли хліб їж з медом, май в кожному селі по хижі, та завжди в нових чоботях ходи. Як будеш так старатись, то нічого тобі не буде. А як вже зовсім погано прийдеться тобі, то візьми мотузку, зачепи на цей гак, що отут до стелі причіплений, та й повішайся.

Батько був розумний і бачив, що сину буде важко газдувати і жити на білому світі. Але що мав робити, як мусив помирати.

Так і сталось. Батько помер, а син залишився сам. Поховали батька, син приходить додому в сльозах і важко зітхає про те, що має робити без батька. І тут спадає йому на думку:

⁃ «Та ж батько, царство йому небесне, казав що бачитиму що люди роблять, і щоб сам те робив».

Вийшов подивитись, і бачить як в сусіда верх хижі розбивають. І собі розбив. Тоді пішов дивитись що роблять, а там уже покривають. І він собі покриває.

Так і далі дивиться, що люди роблять, і собі те робить.

Одного разу, як зголоднів, то думав про себе:

⁃ «А що ж би я їв?»

А потім згадав:

⁃ «Та ж батько, як вмирав, то наказав мені хліб з медом їсти. Піду куплю меду, і буду їсти з хлібом.»

І так завжди робив.

Одного разу згадав, що батько наказував йому в кожнім селі мати по хижі. Пішов по селах, і всюди собі по хижі ставить. А щоб батька не ослухатись, завжди нові чоботи купував і тільки в нових ходив. Нарешті дохазяйнувався до того, що все батькове добро пішло.

А коли вже не було геть нічого і прийшлось йому круто, то купив собі мотуз і каже:

⁃ Ех батьку, батьку, як же ти мені нарадив, що я до того догаздувався, що вже й нічого не маю. Однак робив все як ти мені казав. То і цього разу зроблю. Піду до того гаку, що ти мені казав, і повішаюсь.

Так і зробив. Пішов до того гаку, що батько казав. Зав‘язав мотуз, закинув на шию. І став гадати як то його повіситись.

Раз - смикнув мотуз, гак вивалився, а з дири в стелі червоні дукати почали сипатись. І лиш тоді він прозрів. Тільки тоді він почав в нових чоботях ходити, в кожному селі хижу чинити, і лиш тоді зрозумів, що батько (царство йому небесне), добре йому наказував на смертному одрі, щоб так робив, як люди роблять, щоб так газдував, як люди газдують. В чоботах нових щоб так ходив, що завжди як нові були, тобто щоб їх беріг. В кожнім селі щоб хижа була, то щоб чесний з людьми був, і куди б в яке б село не пішов, щоб люди радо його приймали.

Ну і батько знав, що син не дуже розумний, трохи дурний, і що точно догаздується до біди, і муситиме повіситись. І наперед за гаком йому дукатів заховав. Однак син, як добув дукати, і вже як біди знав, то добре газдував, як батько. І лиш тому, що робив так, як йому батько на смертному одрі казав. З того часу хто на смертному одрі, тобто помирає, щось просить чи нагадує, звикли всього слухатись і виконувати.