Лисичка та Журавель
Лисичка з Журавлем дуже заприятелювали. От Лисичка й покликала Журавля до себе на гостину.
— Приходь, Журавлику! Приходь, любчику! Чим хата багата, тим і пригощатиму.
Іде Журавель до приятельки на обід, а Лисичка наварила ріденької каші з молоком, розмазала тонесенько по тарілці та й поставила перед Журавлем:
— Частуйся, Журавлику, частуйся, лебедику, не погордуй — сама варила.
Журавель стук-стук дзьобом по тарілці, стук-стук — та ж тої каші так тонесенько - нічого й не зʼїв.
А Лисичка тим часом лиже та й лиже кашу, що й сама всю і зʼїла.
А коли каші не залишилось, то вона й каже:
⁃ Вибачай, Журавлику, вибачай, голубчику, та більше не маю чим тебе пригощати.
⁃ Спасибі й за те, — подякував Журавель.
А сам покрутився, подумав та й каже:
⁃ Лисичко, а приходь но завтра до мене на гостину.
⁃ З радістю, Журавлику, прийду, чого ж не прийти, — відповідає Лисичка.
Другого дня приходить Лисичка в гості, а Журавель наварив на борщик - мʼяска, бурячків, квасолі, картопельки. Порізав дрібненько у високий глечик з вузькою шийкою та й поставив на столі перед Лисичкою.
— Пригощайся, люба приятелько, не погордуй, — запрошує до столу Журавель.
Нюхає Лисичка борщик — та й так смачно пахне. Запихує язичка в глечик — не дістає язиком. Дістає лапкою — не витягне. Пробує лисичка і так і сяк — нічого не вдіє!
А Журавель не сидить без діла: з глечика - дзьоб та дзьоб — шматочок за шматочком та й зʼїв все.
— Оце ж, — каже, — вибачай, Лиско: що мав, тим і приймав, а більше нічого й не маю.
Розсердилася Лисичка на Журавля, пішла і навіть не подякувала. Хотіла хитрунка на цілий тиждень наїстись, а тут довелося додому голодній повертатись.
З того часу зареклася Лисичка з журавлями приятелювати.