Лисичка – суддя
Двоє веселих котиків хитрощами добули собі грудочку сиру. Відбігли з ним подалі і почали радитись, як краще його ділити. Щоб поділити так, аби було без кривди і одному і другому, щоб рівнесенько його розділити між собою.
Один котик каже:
- Давай поділимо отак, упоперек!
А другий каже:
- Та ні, давай краще ділити вздовж.
Отак сидять і все сперечаються. Аж тут біжить лисичка. Побачила котиків, потім побачила грудочку добренького сиру, зупинилась та й питає:
- Що це ви таке маєте? Про що ваша суперечка?
Котики їй розказують:
- Так і так, маємо грудочку сиру, та не знаємо, як її рівно розділити.
А вона їм на те:
- А, та то можна дуже добре поділити. Дайте мені, я вам допоможу.
Котики й віддали їй грудку сиру, щоб вона їм порівну поділила. Лисичка розламала грудочку надвоє і каже:
- Ой ні, цей шматочок більший вийшов, треба порівняти.
І над’їла його.
- А тепер, - каже, - оцей більший вийшов, треба його трішки підрівняти, щоб порівну було. Не можна же щоб комусь із вас кривда була.
І знову над’їла шматок. Та так і рівняла – то один над’їсть, то другий, - поки стало два малесенькі шматочки. І каже їм:
- Тепер маєте два однаковісінькі шматочки, хоч поважте.
- Ну гаразд, - їй на те котики, - але ж ти багато нашого сиру з’їла. За що ти стільки нашого взяла?
- Як за що? – відповіла лисичка. – А я ж вас по правді поділила!