Казки народів світу

українською мовою

Калинова сопілка

Були собі дід та баба. У діда була дочка, і у баби була дочка. Одного разу пішли дівчата в гай збирати ягоди. Дідова збирала-збирала, та й набрала повну корзину. А бабина що не візьме ягідку, та й в рот. От дідова й каже:

- Ходімо додому, сестро, та й поділимось. 

Ідуть собі та й ідуть, а бабина каже:

- Ляжемо, сестро, та перепочинемо. 

Полягали дівчата. Дідова, втомившись, заснула. А бабина взяла ножа, встромила їй у саме серце, викопала яму та й закопала її. А сама пішла додому та й каже:

- Дивіться, скільки я ягід назбирала. 

А дід питає:

- А моя дочка де ділась?

- Іде позаду. 

Аж ідуть чумаки, та й кажуть:

- Станемо тут, браття, та й перепочинемо. 

Та й стали. Глянули, а над шляхом могила, а на ній вже така гарна калина виросла! Вони вирізали з тої калини сопілку, і один чумак став грати, а сопілка каже:


Ой помалу-малу, чумаченьку, грай,

Та не врази мого ти серденька вкрай!

Мене сестриця зі світу згубила -

Ніж у серденько моє устромила. 


А інші чумаки говорять:

- Щось теє й означає, що калинова сопілка таке каже. 

Прийшли вони в село і натрапили якраз на того діда:

- Пусти нас, діду, переночувати, а ми тобі скажемо пригоду. 

Він їх пустив. Вони ввійшли до хати, один сів на лаві, а другий став біля нього та й каже:

- Ану, брате, вийми свою сопілку і заграй!

Той вийняв. Сопілка й каже:


Ой помалу-малу, чумаченьку, грай,

Та не врази мого ти серденька вкрай!

Мене сестриця зі світу згубила -

Ніж у серденько моє устромила. 


Тоді дід каже:

- Шо ж то за таке сопілка що так гарно грає, аж плакати хочеться. Ану, дай я заграю. 

Чумак йому дав. А сопілка таке каже:


Ой помалу-малу, мій таточку, грай,

Та не врази мого ти серденька вкрай!

Мене сестриця зі світу згубила -

Ніж у серденько моє устромила. 


А баба, сидячи на печі, каже:

- Ану, дай но мені сюди, і я заграю. 

Він їй подав, баба стала грати, а сопілка говорить:


Ой помалу-малу, матусенько, грай,

Та не врази мого ти серденька вкрай!

Мене сестриця зі світу згубила -

Ніж у серденько моє устромила. 


А бабина дочка сиділа на печі у куточку. Чула все і злякалася, що дізнаються. А дід і каже:

- А подай тепер, бабо, і їй, щоб заграла. 

От дівчина взяла, а сопілка їй одказує:


Ой помалу-малу, душогубко, грай,

Та не врази мого ти серденька вкрай!

Ти ж мене, сестро, зі світу згубила -

Ніж у серденько моє устромила. 


Тоді всі дізналися як воно було. По дідовій дочці обід поставили, а бабину геть прогнали.