Голе телятко
Жили собі дід та баба і мали вони голе телятко. Одного разу каже баба до діда:
— Відведи, діду, його в ліс.
Дід їй на те:
⁃ Та краще б вигодували і зарізали.
⁃ Я не хочу, — каже баба, — відведи та й годі!
От дід відвів те голе телятко в ліс, покинув його там, а сам повернувся додому.
Пішло те голе телятко навмання бродити. Іде, йде. Доганяє його кабан:
⁃ Здоров будь, голе телятко!
⁃ Здоров і тобі, кабане!
⁃ Куди йдеш?
⁃ Куди очі, туди й шлях.
⁃ Ідем разом.
⁃ Давай.
Ідуть, ідуть. Доганяє їх півень та й питається:
⁃ Здорові були! Куди йдете?
⁃ Куди очі, туди й шлях.
⁃ Ходімо разом.
Ідуть: голе телятко, кабан і півник. Ідуть, ідуть, біжить качур:
— Голе телятко, кабане і півнику, підождіть!
Підождали.
⁃ Куди йдете?
⁃ Куди очі, туди й шлях.
⁃ То ходім разом.
Ідуть вони, йдуть. Скаче й шило до них:
— Голе телятко, кабане, півнику і качуре, підождіть!
Підождали.
⁃ Куди йдете?
⁃ Куди очі, туди й шлях.
⁃ Давайте разом.
Ідуть вони, йдуть. Зайшли глибоко в ліс, а холодно ж — осінь! Голе телятко змерзло й пішло до кабана. А кабан зарився в листя й лежить.
⁃ Кабане, кабане, давай будемо хатку будувати.
⁃ Я не хочу. Я зариюся ще глибше в листя та й перележу всю зиму.
Пішло голе телятко до півника:
⁃ Півнику, півнику! Давай будемо хатку будувати.
⁃ Я не хочу, — каже півник, — я на одній ніжці стоятиму, а голову під крильце заховаю та й перезимую.
Іде голе телятко до качура:
⁃ Качуре, качуре, давай хатку будувати.
⁃ Ой, я не хочу, каже качур. — Я на одній ніжці стоятиму, другу під крильце сховаю, голову під інше крильце сховаю і так перезимую.
Пішло голе телятко до шила, щоб разом хатку будувати. Та й шило каже:
— Не хочу я! Я заженуся в дуб по саму колодочку та й так перезимую.
Взялось голе телятко саме за хату. Звело, поставило і піч, і двері. Топить воно хату, бо зима ж надворі, холодно. Та й добре топить, дрів бо багато є в лісі. Аж тут хтось стукає:
— Голе телятко, відчини!
А це кабан.
⁃ Ага, кабане! А як я казало хатку будувати, та ти не став!
⁃ Відчини, бо я тобі твою хатку підрию!
Впустило його голе телятко. Стали жити удвох.
Біжить півник:
— Голе телятко, відчини!
⁃ Ага, півнику! А коли я казало хатку будувати, то ти не захотів!
⁃ Відчини, бо я тобі твою хатку розкукурікаю!
Впустило і його голе телятко. Уже вони втрьох живуть.
Біжить качур до них:
⁃ Голе телятко, відчини!
⁃ Ага, качуре! А як я кликало разом хатку робити, то ти не хотів!
⁃ Відчини, бо я тобі твою хатку розкажкаю!
Думає голе телятко: «Наробить качур зараз крику, прибіжать звірі з лісу — пропаду. Треба відчинити». Відчинило.
Топлять вони в печі, розмовляють. Коли скаче ще й шило до них:
⁃ Голе телятко, відчини!
⁃ Ех, шило! А як казало я хатку будувати, то ти не хотіло!
⁃ Відчиняй, бо я тобі хатку поколю!
Відчинило телятко. Уже вони всі зібралися, живуть собі всі гуртом.
Коли це надійшли два вовки, поставали під дверима та й слухають: є добра здобич. Один каже:
⁃ Лізь ти перший.
⁃ Ні, ти йди вперед, — каже другий.
Поліз той вовк. Як побачили його голе телятко, кабан та шило!
Як хвицне голе телятко вовка рогами, кабан зубами вхопить, а шило як заженеться у вовка по саму колодочку. А півень кричить:
— Ку-ку-ди-и? Ку-ку-ди-и?! Подай його сюди-и-и!!!
А качур і собі:
— Так-так! Так-так!
Насилу вирвалися вовки звідти — і поколені, і погризені. Та як дременуть звідтіля.
Подякували кабан, півник, качур та шило голому телятку за те, що хатку теплу для зими звело та й стали вони всі мирно поживати, мабуть, ще й досі живуть у тій хатці.