Дві білочки
Жили в одному густому лісі дві білочки. Однаково гарні, пухнасті та прудкі. Тільки не однакової вдачі, бо ж одна з них цілісіньки день трудилась: горішки та жолуді з грибами збирала і все складала в свому дуплі.
А друга зовсім недбайлива була. Цілими днями тільки і робила що стрибала та пташок по гніздах лякала, або ж сиділа собі без діла і свистіла на цілий ліс. А як схоче поїсти - не журиться. Літом їжі в лісі повно. То горіх знайде, то жолудь, то шишку. Поїсть що знайде та й далі скаче собі і веселиться.
Тим часом перша білочка наносила собі в дупло харчів і устелила свою хатинку мохом і сухим листям щоб взимку було сухо, м‘яко і тепло. Гарна господиня була.
Так пройшло літо, в одної білочки - у праці і клопотах, а в другої - в іграх. Минула дощова осінь і прийшла холодна зима. У лісі стало сумно і порожньо: ні листячка, ні грибів, ні горішків. Тільки мороз і вітер. І сніг мете.
Сидить в теплому дуплі працьовита білочка і гадки про біду не має. Все літо вона працювала щоб взимку спокійно відпочивати. І м‘яко їй і тепло тепер, і їсти є що.
А лінивій білочці не так весело. В її дуплі не м‘яко і не тепло. По всіх закутках завиває холодний вітер. Їсти тоже нема що, в усьому дуплі ані горішка ані грибочка, та й у лісі їх не знайдеш - все снігова шубка сховала. Сидить бідна білочка голодна і змерзла, в клубочок згорнулася. Кидається по лісі туди, сюди, та нічого не знаходить. Хоч з голоду помирай!
Тоді згадала вона про свою старанну, роботящу сусідку та й думає: "Піду но я до неї. Може допоможе мені. В неї припасів багато."
Пішла вона до сусідки і несміливо стукає у двері. Відчинила дбайлива білочка двері, і одразу зрозуміла чого до неї грайлива білочка прийшла. - Заходь - каже - ти саме на обід потрапила! Чим хата багата... От, загрійся у мосі а я тобі приготую горішків та жолудів... Їж на здоров‘ячко і живи зі мною.
Засоромилась грайлива білочка та й каже: "Але ж я на таку доброту не заслужила. Все літо гуляла."
- Нічого - каже працьовита білочка - тепер ти будеш така ж дбайлива і працбовита як я. Ти ж зрозуміла тепер що без праці добра не буде. Будем разом жити і працювати!
І відтоді жили білочки разом. Навчила холодна зима ліниву білочку працювати. І вже наступного літа працювали дві білочки на рівних. І вдвічи швидше зібрали припасів та ще й відпочили трохи.