Журавель і чапля
Російська народна казка
Про гордість та образи, які заважають бути разом
Жили були на різних кінцях одного болота журавель та чапля. Були вони хорошими сусідами, ходили в гості один до одного. Але стало журавлю нудно одному життя проживати і вирішив він одружитись.
- Піду – думає, - посватаюсь до чаплі.
І почалапав бо болоту 7 верств болото місив і ледве добрів. Тільки відхекався і стукає в хатку:
- Чапле, ти вдома?
- Дома, де ж мені ще бути. Що ти хотів, довготелесий?
- Виходь, чапле, за мене заміж.
А вона у відповідь засміялась.
- Ні, журавле, не піду. Ти тільки на себе подивись. Ноги маєш довгі, а одяг короткий. Не пара ти мені. Та й годувати тебе не маю чим.
Так і пішов журавель додому з носом. А чапля тим часом задумалась:
- Навіщо я його прогнала? Щоб одній не жити краще вийду на журавля.
І пішла на інший край болота, ледве добралась. Постукала до журавля:
- Журавлику, візьми мене заміж.
А журавель їй на те:
- Ти, однонога, коли себе в дзеркало бачила? Навіщо мені з такою одружуватись?
Чапля заплакала від сорому та образи і повернулась до себе. А журавель опам’ятався і подумав:
- Дарма я чаплю образив. Все-таки візьму її заміж.
Приходить до неї знову і каже:
- Чапле, все – таки вирішив я з тобою одружитись.
- Забирайся геть! Не хочу я за тебе виходити.
З тим журавель і пішов. А чапля роздумує:
- Ох, дарма ж я відмовилась. Як же одній жити.
І знову пішла свататись до журавля, але тепер він не хотів. Отак досі вони й ходять по болоту один за одним і ніяк не можуть одружитись. А все через те, що їх замучила їхня пиха.