Три ведмеді
Про те що не треба без дозволу брати чужі речі
Англійська народна казка
Жила-була в одному селі дівчинка на ім‘я Золотоволоска. Вона була дівчинка хороша, але, на жаль, не дуже чемна. Одного разу батьки Золотоволоски поїхали в місто, на ринок. А їй наказали нікуди не ходити, бути вдома, і займатись хазяйством. Але вона їх не послухала, пішла в ліс.
Гуляла-гуляла, збирала квіти, бігала по галявинах, шукала ягоди та гриби, та й не помітила як загубилась. Вона засмутилась, але не плакала, тому що сльозами горю не допоможеш. Золотоволоска вирішила шукати дорогу додому. Ходила-ходила лісом, і набрела на хатинку. Якби вона знала хто в тій хатинці живе, то одразу поспішила би в іншу сторону. Але не знала вона що там жили три ведмеді.
В хатинці жили: ведмідь – тато, він був величезний і кошлатий, ведмедиця – мама, вона була менша і симпатичніша. А найменший був їхній син, ведмежатко, він був веселий і потішний. В той час ведмедів не було вдома. Вони пішли в ліс назбирати малини на обід. Ведмедиця - мама наварила манної каші.
Ось підійшла Золотоволоска до хатинки, постукала, але ніхто дверей не відчинив. Адже ведмеді пішли в ліс і вдома нікого не було. Тоді Золотоволоска зайшла, оглянулась. В хатинці було дві кімнати. В першій стояв величезний стіл, з присунутими до нього стільцями, на столі красива білосніжна скатертина, а також стоять тарілки. І тут Золотоволоска зрозуміла що вона дуже голодна. Звісно вона знала що не можна брати нічого чужого, але каша в тарілках пахла дуже смачно, і Золотоволоска не втрималась.
Вона всілась на найбільший стілець, взяла найбільшу ложку і стала пробувати кашу з найбільшої тарілки. Золотоволосці дуже сподобалась каша, але ложка була завелика і дуже незручна.
Тоді Золотоволоска пересіла на інший стілець, середній, і почала їсти середньою ложкою із середньої тарілки. Каша була надзвичайно смачною, але стілець був їй незручним.
І тоді дівчинка пересіла на найменший стільчик. І з’їла всю кашу з маленької голубої тарілочки. І так та каша їй була до смаку що залишки вона почала вилизувати язиком, хоча й знала що так робити негарно. Голуба тарілочка вислизнула в неї з рук, впала на підлогу, і розбилась. Золотоволоска нахилилась до підлоги, щоб роздивитись її. Але тут затріщав стільчик і розламався, адже він був маленький. І Золотоволоска опинилась на підлозі, так само як і розбита тарілочка.
Засмутилась Золотоволоска, і пішла подивитись що було в другій кімнаті. Там вона побачила три ліжка. Після обіду захотілось їй на ліжку полежати. Спочатку повалялась вона на великому ліжку. Але подушки здались їй незручними. Тоді вона перебралась на середнє ліжко, але ковдра була їй завелика. Нарешті, лягла Машенька на маленьке ліжечко. І так їй зручно там було що вона тут же й заснула.
В цей час три ведмеді повертались додому. Назбиравши малини і нагулявши апетит, прийшли додому, помили перед їдою лапи і одразу за стіл. Дивляться, а в них наче хтось в гостях був. Ведмідь - тато як зареве:
- Хто їв кашу з моєї тарілки?!
Ведмедиця - мама заглянула в свою тарілку і собі як заревіла:
- Хто їв кашу з моєї тарілки?!
Ведмежатко побачив на підлозі розбиту тарілочку і тоненьким голосочком заплакав:
- Хто з’їв всю мою кашу і улюблену тарілочку розбив?
Тоді ведмідь – тато подивився на свій стілець і як заревів:
- Хто сидів на моєму стільці і посунув його з місця?
Ведмедиця - мама подивилась на свій стілець і собі як заревіла:
- Хто сидів на моєму стільці і посунув його з місця?
Ведмежатко побачив поломаний стільчик і заплакав ще сильніше:
- Хто сидів на моєму стільчику і поламав його?
Тут пішли ведмеді в спальню. Ведмідь - тато подивився на своє ліжко і як заревів:
- Хто лежав на моєму ліжку і пом'яв постіль?
За ним ведмедиця - мама як заревіла:
- Хто лежав на моєму ліжку і пом'яв мою постіль?
І тільки ведмежатко нічого не сказав і не заричав бо побачив Золотоволоску на своєму ліжечку. Золотоволоска прокинулась, побачила трьох ведмедів і дуже сильно злякалась. Тоді ведмежатко їй каже:
- Не бійся, дівчинко. Ми ведмеді добрі і людей не ображаємо.
Золотоволоска перестала боятись, але їй стало дуже соромно за той безлад, який вона розвела у ведмедів. Стала вона просити пробачення у ведмедів, за з'їджену кашу, розбиту тарілочку, поломаний стільчик і пом'яту постіль. Попросила і почала сама свої помилки виправляти – ліжка застелила, черепки від тарілочки замела з підлоги, щоб ведмеді лапки не поранили, а потім допомогла татові – ведмедю відремонтувати стільчик для ведмежатка.
Ввечері три ведмеді пригостили Золотоволоску малиною і завели додому. Вона їм подякувала, попрощалась, і чимшвидше побігла до мами і тата, щоб вони не хвилювались. З того дня Золотоволоска маму і тата завжди слухала і в ліс без дозволу ніколи не ходила.