Пес i кіт
Біг якось пес та й ніс стиглі кокосові горіхи, коли це назустріч йому кіт.
- Куди ти несеш кокосові горіхи? - питається кіт.
На продаж, - відповідає пес.
Скільки ж ти за них просиш?
Оці два маленькі по одному ескудо, оці більші по півтора ескудо, решту по два з половиною.
Слухай-но, позич мені ці горіхи. Завтра я продам свій арахіс, а післязавтра поверну тобі гроші.
- Гаразд! - сказав пес і віддав усі горіхи котові, а той враз поїв їх.
Того ж дня хтось передав котові гостинця - кукурудзяну кашу. Пес сидів поруч із котом, але той не дав йому ані ложки тої каші. Промовчав пес, а про себе подумав:
«Диви-но! Поїв усі мої горіхи, зʼїв кукурудзяну кашу, а мені не дав ані горішка, ані зернятка. Не бачити мені грошей! Нехай би повернув хоч горіхи»
І пес зажадав назад свої кокосові горіхи! А кіт вигнув спину і втупився в землю.
- Горіхи! Горіхи! Віддай мої горіхи! - гарчав пес.
- Горіхи! Та вони ж усі зелені! - вишкірився кіт і дряпонув пса.
Пес заскавчав і позадкував.
«Що ж це таке? Чого він раніше не скаржився на те, що горіхи зелені? Що він задумав?» промайнуло в голові у пса. Він знову кинувся до кота і грізно загарчав:
- Ану віддавай мої горіхи!
А кіт знову вигнув спину:
- Зелені вони! Недостиглі! - і подряпав псові носа.
- Скаву! Скаву! Скаву! - заскавучав пес та як дремене.
Відтоді пес і кіт стали ворогами повіки. І коли ви побачите кота з вигнутою спиною, будьте певні - він сердиться на пса і все через ті горіхи!