Казки народів світу

Про те що брехня завжди відкривається

Італійська народна казка

 3 роки пас пастух стада поміщика. І дав йому поміщик козу і козла, вівцю і барана.

- Буду тепер сам на себе працювати. Маю своє стадо – козу і козла, вівцю і барана. Не буду більше батрачити.

Передати неможливо як він піклувався про своє стадо. Травинку до травинки збирав їм корм, і приносив в куртці, бо не було в нього відра. А воду приносив з дальнього джерела, в своїй шапці, бо не було в нього відра. І ось пройшов рік, і коза принесла йому двох козенят, а вівця – двох ягнят. А ще через рік кожна з трьох кіз принесла по два козенята, а кожна з трьох вівць – по два ягнята.

 Так і пішло, що не рік – росте і множиться стадо пастуха. Він став багатим, почав жити в новому великому будинку і з бідними сусідами вітатись перестав. Раніше пастух і пожартувати любив, і допомогти всім був радий, а тепер ходить надутий як індик, і все до себе щось шепче – рахує заробіток.

Якщо хто й чув від нього ласкаве слово, то були брати - місяці. Адже відомо, що яка погода надворі – такий настрій у пастуха. А звідки береться погода? Кажуть, що брати-місяці приносять її у корзині. Ось пастух і старався задобрити їх. До кожного виходив на зустріч, вітався і низько кланявся, обсипав похвалами. А коли похвалить то й просить що йому потрібно. То йому місяць-травень повинен траву густішу і вищу виростити, то місяць-червень повинен жару зменшити, щоб вівці не худіли, то місяць-січень – холод притримати, щоб кози не мерзли. Попросить, і знов давай хвалити. І така дивина – чи то вірили йому брати-місяці що він їх так любить, але були до нього прихильні, і все що він просив – те й посилали йому.

 Але найстрашнішим для пастуха був перемінливий місяць-березень. Березень для стад недобрий місяць. Полиє дощами, посипить градом, а то і голод на стада нашле. Тому то й улещував пастух місяць-березень найбільше за всіх інших.

 Так було і того року, про який розповідається в цій казці. Як тільки настав березень, пастух взявся до справи.

- Ти, місяць березень, сильній і красивий. А довгий який! Не позмагається з тобою місяць-лютий! – Так хвалив його пастух, а березень уважно слухав.

Почнеться град, а пастуха стороною обійде. В сусідів половину стада покалічить, а в пастуха всі цілі – ціленькі. Розійдеться буря, спробуй тільки зупини її! В сусідів всі стада по горах порозкидає, а пастухові – збере до купи, їм тепло і ні одна не загубиться.

 І ось майже пройшов березень, ще один день йому залишився, тридцять перший. І вирішив березень розгулятись на повну. Засвистів, завив по різному, закрутив хуртовину. Проснувся пастух, виглянув у вікно і аж затрусився від злості. А коли вийшов то солодко посміхнувся, підлиза такий.

- Ох і жартівник же ти, березню. Люди на тебе зляться та ображаються. А я їм завжди кажу – дурні ви, як же не пожартувати такому богатирю, не пограти на волі, на просторі.

Березню такі слова сподобались і він розігрався ще більше. А ось і день закінчується, наступає вечір. А березень все ніяк не вгомониться. Пастух не витримав і показав своє справжнє обличчя.

- Чого ж ти казишся? Ти ж майже закінчився. Ох і надоїв же ти, скажу як є – ти найгірший місяць зі всіх. І злюка ти, і пакосник, пошвидше би вже ти забирався геть!

Почув це місяць-березень, і від злості в нього аж дух захопило, що аж метіль вляглась і притих вітер. А коли опамятався, то вже й справді пора йому йти геть. Взяв свої речі, заметелі та вітри, голольоди та дощі, поскладав у корзину та й пішов геть. А на зустріч йому – квітень. Зустрілись вони опівночі на дорозі, а березень і каже

- Квітню, брате мій молодший. Віддай мені, будь ласка, свої три дні. Ти добрий і в тебе легкий характер, і свої весняні подарунки ти встигнеш роздати і за 27 днів.

Місяць-квітень і справді був добрим, та й для старшого брата нічого не жалів, він його любив і поважав за твердий характер.

Отож отримав березень від брата-квітня три дні у подарунок і взявся до справи. І здалось йому що того, що заховано мав в корзині, буде мало. Облетів миттю землю і з вершин гір розбудив замучені зимовими трудами бурі, погнав грозові хмари з ливнями та градами, над гнилими болотами підібрав лихоманку, і тоді обрушив це все на стада пастуха.

В перший день поливав їх дощем та бив градом, і третина стада загинула. На другий день послав березень бурі. Засвистіли вітри і розкидали стада по скелях і урвищах, пропала ще третина стада. І в кінці напустив березень лихоманку. Так закінчився останній подарований йому день. А за ним прийшов весняний квітень. Він зігрів землю, виростив свіжу зелену травичку, подум теплими лагідними вітрами.

Але для чого тепер все це пастуху, якщо залишились в нього всього лиш коза і козел, вівця і баран. З чого почав пастух, з тим і залишився.