Казки народів світу

Був у короля єдиний син, якому він велів одружитись тільки після своєї смерті, і обов‘язково взяти собі наречену з яєчка.

Помер король, поховали його, взяв син з собою сто злотих, сів на коня і поїхав купувати яєчка. Приїхав він до ворожки. Та дала йому за сто злотих півтора десятка яєчок і звеліла швидко їхати додому, а за яєчками пильно дивитись - як котресь закричить "пити!" - одразу ж його напоїти.

Зрадів королевич, поскакав галопом додому. Дорогою одне яєчко закричало: "Пити!", тоді друге, третє, і ось уже й чотирнадцяте. Та води ніде не було, і не зміг він їх напоїти.

Підїжджає він до замку, а тут останнє яєчко кричить: "Пити!". Зіскочив з коня королевич, швидко напоїв яєчко водою з ярку, і раптом постала перед ним дівчина чудної краси.

Побіг королевич в замок по одежі королівські для неї, а тут ворожка перетворила дівчину в дику качку і сама її місце зайняла. Повернувся королевич і бачить якусь потвору. Зажурився він, але змирився з долею - взяв ворожку за дружину.

А його справжня наречена, перетворена в качку, плавала в ставку. Побачив її там королівський садівник і каже молодому королю: "У нас в саду, на ставку плаває качка з золотим пір‘ям". Звелів король зловити ту качку і взяв її в свої покої, і входити туди всім заборонив.
Якось поїхав він оглядати свої володіння. Тут-то ворожка наказала качку вбити і засмажити. Перерізав кухар качці горло, і кров на землю полилась. А остання крапля крові крикнула: "Кухарю, кухарю, зарий мене під королівським вікном!". Кухар послухався, і виросла на тому місці прегарна яблунька, а на ній - сім яблук, червоних, мов кров. І дух від тої яблуньки був чудесний, по всьому саду розходився. Повернувся молодий король і питає, де качка. Відповідають йому, що королева наказала її вбити і засмажити. Розсердився король, та що вже тут поробиш.

Пішов він погуляти в сад. Питає садівника:

 - Що це так чудесно пахне? Той і показав йому яблуньку.

Сподобалась королю яблунька, і звелів він огородити її високим тином, щоб ніхто її не попсував і яблука не порвав.

Якось королю знову довелось поїхати. Королева негайно наказала яблука зірвати і поїла їх. А деревце звеліла спиляти, порубати і в піч закинути. Все так і зробили: порубали яблуньку і в пічку кинули. А де дрова рубають, там тріски летять. От і від тої яблуньки лишилось на подвір‘ї кілька трісочок.

Прийшла бідна бабця, зібрала тріски і піч ними розтопила. Але одна трісочка з вогню вискочила. Старенька її підняла і знову у вогонь вкинула, але та знову вискочила.

"Чи до біди то чи до добра що та трісочка у піч не хоче?" - подумала бабуся. Взяла трісочку і сховала її до скрині.

Зранку пішла вона жебрати. А королівська наречена вилізла зі скрині, хату підмела, води принесла, обід зварила. Потім знову на трісочку перекинулась і в скриню сховалась.

Навечір повернулась старенька і дивується: в хаті порядок, обід зварений. Поїла вона із задоволенням і спати вклалась.

Назавтра знову пішла вона жебрати. А королівська наречена зробила все як і напередодні. Повернулась ввечері старенька і думає: "Хто ж це в мене такий порядок наводить?"

На третій день старенька зробила вигляд що йде, а сама за дверима сховалась і в шпарку дивиться. Бачить - відкрилась скриня, з‘явиась з неї красуня і починає хату прибирати. Бабуся забігла до світлиці.

 - Ось хто мені допомагає! - каже.

З тих пір красуня більше не перекидалась на трісочку, лишилась в людській подобі.
А молодому королю без яблуньки зовсім нудно зробилось, і наказав він усім жінкам в королівстві приходити до нього і казки розповідати. Прийшла черга і старенької. Стала тоді красуня просити:

 - Поступись мені чергою, дай свій одяг. Я хочу до короля піти і казку йому розказати.

Вбралась вона в старече лахміття і пішла до молодого короля. І почала йому казку оповідати про те, як один королевич мав взяти собі наречену з яєчка, і як чотирнадцять штук яєчок без води пропали.

А королева-ворожка разом з королем казки слухала. Зрозуміла вона хто прийшов, і закричала:

 - Женіть її геть із замку!

Та молодий король не дозволив. Звелів він прикувати королеву до підлоги залізними ланцюгами, а дівчину попросив далі розповідати.

Так він і дізнався, хто була його справжня наречена. Подивився він їй в обличчя і впізнав її.

Тоді розірвали королеву-ворожку залізними боронами. А новій королеві влаштували пишне весілля. І так вони щасливі і довго правили разом.