Кіт на горі Доврефел
Колись у Фіннмарку був чоловік, який спіймав великого білого ведмедя. Він збирався відвезти його до короля Данії. І так випало, що він прийшов у Доврефелл якраз напередодні Різдва. А там він подався до котеджу, де жив чоловік, якого звали Халвор. І попросив того чоловіка кімнату для себе і свого ведмедя.
- Нехай благословить тебе Господь! – сказав йому той чоловік. – Нажаль, нікому не можемо надати кімнати в такий різдвяний час. Тому що кожного року у нас поселяються тролі, і ми самі залишаємось без даху над головою, не кажучи вже про інших.
- О, - сказав чоловік, - якщо це все, то ви можете пустити мене до свого будинку; мій ведмідь може спати під піччю, а я можу спати в бічній кімнаті.
Він так наполегливо благав, що нарешті отримав дозвіл залишитися там. А люди з того будинку пішли геть, та перед тим, як піти, переконались, що все було готове для тролів. Столи були накриті, вони приготували ніжну рисову кашу, і рибу, і сосиски, і все, що було потрібне для пишного застілля.
Отже, коли все було готово, прийшли тролі. Деякі були великими, а деякі маленькими; деякі мали довгі хвости, а деякі зовсім не мали хвостів; деякі мали довгі - довгі носи; і вони їли, і пили, і все куштували.
Тоді один із маленьких тролів побачив білого ведмедя, який лежав під пічкою. Той троль взяв шматок ковбаси, наколов його на виделку, і пішов і тикав ним ведмедю в ніс, і кричав:
- Кицю, кицю, ти будеш їсти ковбасу?
Тоді білий ведмідь піднявся і почав гарчати, і вигнав ту зграю тролей за двері, і великих, і малих.
Наступного року Халвор був у лісі, вдень напередодні Різдва, рубав дрова перед святами, бо думав, що тролі прийдуть знову. І коли він важко працював, то почув у лісі голос, який кликав:
- Халвор! Халвор!
- Ну, - сказав Халвор, - ось я.
- У тебе є ще велика кішка?
- Так, є - сказав Халвор, - вона лежить вдома під пічкою. Більше того, у неї зараз сім кошенят, набагато більших і суворіших, ніж вона сама.
- О, значить, ми більше ніколи не прийдемо до тебе, - вигукнув тролль у лісі.
І вони були вірними свому слову, бо з того часу тролі ніколи більше не їли різдвяної каші з Халвором на Доврефелі.