Гуси-лебеді
Російська народна казка
Про те, що з повагою до інших швидше отримуєш допомогу.
Жили-були старий і стара. І були в них донечка і маленький синочок.
- Донечко-донечко, - сказали одного разу вони, - ми підемо на роботу, щоб купити тобі булочку, хустинку і тканину, щоб плаття пошити, а ти, будь ласка, будь розумна, дивись за братом, і нікуди з двору не ходіть.
Батьки пішли, а дівчинка і забула що вони їй наказували. Посадила братика на травичку під вікном, а сама побігла на вулицю. Загулялась, загралась, аж тут налетіли гуси-лебеді, підхопили хлопчика, і понесли на крилах. Повернулась дівчинка, бачить – нема братика. Ахнула, кинулась туди, сюди, а братика ніде немає. Кликала, заливалась гіркими сльозами, казала що погано буде від мами і тата, але братик не озвався. Вибігла в чисте поле і бачить що далеко майнули гуси-лебеді і пропали за темним лісом.
Гуси-лебеді вже давно мали погану славу, через те що діток викрадали. Дівчинка здогалась що то вони братика забрали. І кинулась за ними. Бігла-бігла, аж бачить – стоїть пічка.
- Пічка-пічка, скажи куди гуси-лебеді полетіли.
- З’їж мого іржаного пиріжка, скажу.
- В батечка мого пшеничні не їдяться, куди ж тобі.
Не уважила дівчинка пічку і далі побігла. Пічка їй нічого і не сказала.
Побігла дівчинка далі, дивиться – стоїть яблунька.
- Яблунька-яблунька, скажи куди гуси-лебеді полетіли.
- З’їж моє лісне яблучко – скажу.
- В батечка мого садові не їдяться, куди ж тобі.
Яблунька нічого їй не відповіла бо дівчинка її не уважила і дальше собі побігла. Біжить дівчинка дальше і бачить – тече молочна річка - кисільні береги.
- Молочна річка, кисільні береги, куди гуси-лебеді полетіли?
- З’їж мій простий кисіль з молоком, скажу.
- В мого батечка вершки не їдяться, куди ж тут.
Не відповіла їй річка, тому що не уважила її дівчинка. Тому змушена вона була далі бігти. Бігала би вона полями і блукала би лісами, але на щастя зустрівся їй їжачок. Хотіла вона його штовхнути але боялась що поколеться. Питається:
- Їжачок-їжачок, куди гуси – лебеді полетіли?
Показав їй їжачок і вона в ту сторону побігла. Бігла – бігла і бачить – стоїть хатинка на курячих ніжках. Повертається хатинка, а в ній баба яга – костяна нога, а поряд з нею братик, грається золотими яблучками. Побачила його сестра, тихенько підкралась, схопила і давай геть тікати. А гуси – лебеді в погоню за ними кинулись, наздоженуть злодії такі, куди ж дітись. Бачить дівчинка, молочна ріка – кисільні береги.
- Річко – матінко, сховай нас!
- З’їж мій кисіль, сховаю.
Шо було робити, з’їла кисіль, уважила річку. Тоді річка посадила їх під берегом, гуси і пролетіли. Вийшли вони і дівчинка сказала:
- Дякуємо!
І далі побігли з братиком. А гуси повернулись і на зустріч їм летять. Що ж робити? Біда! Бачать, стоїть яблунька.
- Яблунька – яблунька, сховай нас!
- З’їж моє лісове яблучко, допоможу.
Дівчинка з’їла швиденько, уважила яблуньку. А та заховала їх за гілочками, прикрила листям. Гуси – лебеді мимо і пролетіли. Вийшли вони, дівчинка подякувала яблуньці і давай далі втікати. А гуси побачили і гайда за ними. От-от наздоженуть, вже й крилами б’ють. На щастя, на дорозі пічка стоїть.
- Пані – пічко, сховай нас!
- З’їж мого ржаного пиріжка, сховаю.
Дівчинка швиденько пиріжка в рот а сама з братиком одразу в пічку залізла і сховалась. Гуси політали, покружяли і покричали і ні з чим назад полетіли. А сестричка з братиком додому прибігли цілі – ціленькі. Ще й встигли до того як мати з батьком з роботи повернулись.